понеділок, 26 вересня 2016 р.

Водяні лілії…



Всміхнулось сонце з небозводу,
Ласкаві промені ллючи.
Не раз пірнали вони в воду
І цілували береги.

А хвильки радісно плескались:
Раділи літу і теплу...
Журбі осінній не здавались..
Які там ду́мки про зиму́!

І небо, наче впало в річку.
Хмарки за хвильками біжать.
І срібло лив у воду нічку
Ріжок, якого не дістать.

Несміло в воду заглядали
Високі сосни та кущі...
Вони таке не пам"ятали,
Щоб в небі та росли дуби..

Бездонне плесо прикрашали
Чарівних квіток головки...
Як заворожені лежали
Червоних лілій пелюстки.

Це не земна краса природи!
Це справжній рай на небесах!
Не відірвать очей від вроди.
  Ти не побачиш це і в снах...
                                            Надія М.

Цією не земною красою я милуюся кожного разу, коли розквітає кожна нова квіточка у моєму садочку. Споглядатаєш ці квіти - відчуваєш себе у раю матінки-Природи!